«Бачимо на дотик»: як незрячі вінничанки створили власний бізнес

Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/lyudi/bachimo-na-dotik-yak-nezryachi-vinnichanki-stvorili-vlasniy-biznes-11094929.html?fbclid=IwAR0quYsNh4PpHPLo60rdgHP5s7bFCanZpxIn-KMEtj1Z1ScozkECbo0tgeY#page_comments

13 липня 2020 р. Кілька років тому у Вінниці почав розвиватися «КлубОК» — соціальний проект, який заснували незрячі жінки.  Вінничанки власноруч виготовляють різноманітні в’язані речі, продають їх в інтернеті та мріють про власний магазин.  Соціальний проект «КлубОК» — це об’єднання майстринь, який показує, що люди з інвалідністю можуть відкрити свій бізнес. Вінничанки кажуть, що роблять чудові вироби для добрих людей. Вони власноруч виготовляють еко-речі і продають їх у своєму інтернет-магазині. Ми поговорили з засновницями проекту Оксаною Войтко та Наталею Тарасюк, які розповіли про всі складнощі на шляху до реалізації їхньої мрії.   «Не могла знайти роботу, тому сама стала роботодавцем» Ідейна засновниця «КлубОК» — Оксана Войтко. Вінничанка з дитинства незряча. При зустрічі Оксана постійно усміхається й натхненно розповідає про їхній проект.  — Таких, як я, є сотні тисяч в Україні. Я не бачу нічого від народження, — розповідає вінничанка. — Навчалась в інтернаті для слабозорих, бо мої батьки не могли прийняти того, що я взагалі не бачу. Звісно, навчання в інтернатах наклало психологічну травму, але моя інвалідність не завадила мені стати повноцінним членом суспільства.  Жінка здобула освіту соціального працівника, створила родину, понад десять років пропрацювати вчителькою у спецшколі та зрештою розпочала власну справу.

Оксана Войтко

— Коли спецшколу, в якій я працювала, закрили, то я не могла знайти роботу, — продовжує Оксана. — У мене було величезне бажання реалізувати себе у чомусь. Мені хотілось довести людям, що незряча людина може працювати. Я стояла на біржі праці впродовж року, але роботодавців, які готові взяти осіб з інвалідністю, майже не має. А ті, хто погоджується, не готові глибоко вникати і адаптувати процес під наші потреби.  За словами Оксани, категорія незрячих людей для працевлаштування найважча. Попри те, що люди з вадами зору можуть виконувати різноманітну роботу, наприклад: приймати пошту, відповідати на листи чи дзвінки, писати у Word-документі чи таблиці Excel, виготовляти речі ручної роботи.  — Оскільки, я не могла знайти роботу, тому сама собі стала роботодавцем, — каже жінка. — Ідея створення власного соціального підприємства виникла, коли я потрапила на бізнес-тренінг для осіб з інвалідністю та внутрішньопереміщених від однієї з громадських організацій. В результаті цього тренінгу потрібно було написати та захистити власний бізнес-проект. Так і виникли витоки «КлубОК».  За словами Оксани, щоб розпочати власну справу потрібно вкладати матеріальні і моральні ресурси. Доводиться «красти» кошти та час з сім’ї, але від ідеї не відмовлятися.  «Все, що заробляємо — вкладаємо у бізнес» Нині «КлубОК» складається з шести в’язальниць. Окрім Оксани Войтко, співзасновницею є Наталія Тарасюк, яка раніше працювала викладачем економіки та була доцентом Вінницького технічного університету, однак у неї почали розвиватись серйозні вади зору. З Оксаною вони познайомилися в Карпатах в реабілітаційному центрі, почали дружити. Разом жінки почали змінювати «КлубОК» та вчитись в’язати. 

Наталія Тарасюк

— До заснування проекту я взагалі не вміла в’язати. Коли нам в школі потрібно було робити авоськи, то я відмовлялась в’язати, а потім воно он як знадобилось у житті, — каже Оксана. — Навчитись було не важко, працівниці «КлубОК» без вад зору, надиктовують нам схеми і ми по них в’яжемо. Створили свій інтернет-магазин, там і продаємо.  В’язані сітки, сумки, шопери, рюкзаки, шалі та супутні дрібнички можна придбати у магазині вінничанок і цим, за їх словами, зробити крок назустріч свідомому споживанню. Крім того, дати поштовх подальшому розвитку соціального підприємництва. Вінничани мало цікавляться їхніми виробами, а підтримки у місцевої влади «КлубОК» не знаходить. Тому жінкам із вадами зору доводиться покладатися лише на власні сили. Крім того, вінничанки намагаються не лише розвивати власну справу, а й пропагувати відмову від пластику та пакетів. 

— Все, що заробляємо — вкладаємо у бізнес, — кажуть жінки. — Хотілося б, звісно, більше замовлень. Іноді буває таке, що люди бачать наші вироби і кажуть: «Я й сама таке зробити зможу». Ніхто не задумується про те, що наші вироби мають додаткову соціальну складову. Важливо, що ми самореалізовуємось на рівні з усіма. Незрячим у десять разів важче заробити гроші, бо треба ще довести людям, що ми можемо. Ми живемо повноцінним життям. У нас є діти та сім’ї, нам потрібно бути для них прикладом.  Прагнуть відкрити магазин й стати підприємцями Вінничанки вже зареєстрували «КлубОК», як торгову марку. До карантину вони починали шукати приміщення для магазину. Але кажуть, добре, що не встигли цього зробити, адже, довелось би платити марні гроші за оренду.  — Зусилля, які ми докладаємо, щоб донести до людей, що люди з інвалідністю здатні бути підприємцями величезні. Ми відповідальні і все зможемо, хоч, можливо, прибутки будуть не грандіозні, — говорить Наталія Тарасюк. — Люди ж здебільшого у це не вірять. Це дуже злить і забирає енергію. Ми ж не здаємось і я вірю, що все у нас вийде.  — Ми радіємо, коли кожну нашу річ купують, бо хочемо знайти відгук у серцях, — кажуть вінничанки. — Поки наші речі продаються у еко-кав’ярні «ПікНік» та ретро-музеї. Також придбати їх можна у нашому інтернет-магазині. Ми робимо чудові вироби для добрих людей. 


Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/lyudi/bachimo-na-dotik-yak-nezryachi-vinnichanki-stvorili-vlasniy-biznes-11094929.html?fbclid=IwAR0quYsNh4PpHPLo60rdgHP5s7bFCanZpxIn-KMEtj1Z1ScozkECbo0tgeY#page_comments

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *